Евакуація родини коваленко з Дружківки: "Проліска" дарує надію на нове життя.
Безхмарне, спокійне життя родини Коваленко у місті Дружківка, Донецької області, було зруйновано війною. Щоденні обстріли, безперервні сирени, страх за життя дітей і близьких змусили сім’ю прийняти складне рішення — залишити рідний дім.
71-річна бабуся Антоніна, мама Антоніна Володимирівна, її доньки Поліна, Валерія і маленький Володимир більше року боролися за виживання у своєму домі. Обстріли змушували ховатися у підвалі, який родина облаштувала власними силами: встановили ліжка, пічку-буржуйку для обігріву, приготування їжі та необхідні запаси. Проте навіть такі заходи не могли забезпечити відчуття безпеки, адже удари артилерії тривали годинами, а земля здригалася від вибухів.
Бабуся Антоніна з болем згадує: "Шкода дітей. Як тільки вони вибігали на вулицю, одразу починалася сирена. Ніде було погратися. Майже всі сусідські діти евакуювалися, а ми залишилися самі. Душа розривається від болю за онуків".
Стресові умови залишили слід на всіх: маленький Володимир почав заїкатися, доньки Поліна і Валерія стали замкнутими, а у бабусі почалися проблеми з тиском. Життя поблизу лінії фронту перетворилося на постійне випробування: тріщини у стінах будинку, перебої з електрикою та водою, яка з’являлася лише раз на три дні.
"Ми зрозуміли, що так далі жити не можна, — ділиться мама Антоніна. — Дівчата не могли нормально займатися, а маленький Володя був наляканий. Єдине, що залишалося, — це врятувати їх життя".
Рішення про евакуацію стало життєво необхідним. Родина звернулася до Дружківської міської адміністрації, згодом волонтери допомогли організувати евакуацію до транзитного шелтеру у Павлограді. Там родина вперше відчула турботу Гуманітарної місії "Проліска", які надали продуктові набори, засоби гігієни, гарячий обід, а також першу психологічну підтримку. Згодом родина прийняла рішення поїхати на Закарпаття — один з найбезпечніших регіонів України.
В Мукачеві команда "Проліски" у співпраці з Закарпатська обласна державна адміністрація зустріла родину, забезпечивши комфортний транспорт до місця тимчасового проживання в Хусті. Цей прихисток нещодавно був повністю облаштований сучасними меблями й технікою за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF). МТП зараз має чудові умови для того, щоб люди змогли розпочати нове життя.
У гуртожитку сім’ю зустріли затишком, теплом і гостинністю. "Комфортний транспорт, обійми і увага. Ми зрозуміли, що ми в надійних руках. Умови нас приємно здивували: тепло та затишно. Ми нарешті змогли заспокоїтися, — ділиться мама Антоніна. — Тут ми почуваємося у безпеці. Діти нарешті посміхаються, а ми почали будувати плани на майбутнє".
Бабуся Антоніна закликає земляків: "Не бійтеся евакуюватися. На Закарпатті вас чекають, тут створені комфортні умови для життя. Ми це відчули на власному досвіді. Турбота, яку ми отримали від "Проліски", неможливо передати словами".
Гуманітарна місія "Проліска" продовжує допомагати тим, хто постраждав від війни, надаючи підтримку та надію у найважчі часи.
Комментарии — 2
Казочка про рябого бичка
а що таке бувае чи тільки в телевізорі і на пропагондиських пабліках на даний момент у нас тітка 85 років на отріз не хоче виїджати я один і двоюрідна сестра з хворобами позвоночника теж не дуже хоче бо дуже багато негативної інфомації від раніш євакуьованих і повернувшихся назад з вакуації