Краєзнавці пропонують переглянути дату заснування Дружківки Донецької області. Аргументують це тим, що першопоселенцями на її землях були запорозькі козаки, а після ліквідації Запорозької Січі — українські селяни. У межах деколонізації представники краєзнавчого осередку подали до комісії запит, у якому наполягають на зміні року заснування міста з 1781-го на більш ранній період. На розгляд подали дві інші дати. Одна з них — це перша половина вісімнадцятого століття.
Чому ця ініціатива стосується не лише історії Дружківки, чи важко її реалізувати на практиці, а також про шкідливі та корисні міфи навколо населених пунктів Донеччини Суспільному Донбас розповів голова Дружківського осередку краєзнавців, історик Володимир Качур.
Це вже не перша спроба місцевих краєзнавців достукатися до влади, розповідає Володимир Качур. Змінити дату заснування Дружківки Донецької області вони пропонували ще до 2014 року, але тоді робити зміни на користь української ідентичності у владних кабінетах не мали бажання, каже краєзнавець, а нині для цього потрібна політична воля.
"Відлік заснування міста ведеться від 1781 року тоді, коли відомо, що до цього часу на території Дружківки вже існували поселення", — переконує краєзнавець з Дружківки.
"Першими на цих землях були запорожці й це відомо з різних джерел. Ще за радянських часів історики взяли за правило вести початок заселень з періоду правління Катерини II, але це неправда".
На його думку, за основу колись взяли 1781 рік, бо саме у той час землі роздавали поміщикам до того ж це означало ще й отримати додаткові дивіденди.
"Вона ще й вигідна була через те, що відзначати 200-річчя — це означало отримати додаткові фонди з держави, матеріальні нагороди й таке інше", — розповідає Качур.
Ще один факт, який говорить не на користь теперішньої дати — це те, що Запорізька Січ була ліквідована у 1775 році, а більшість запорожців відійшли за Дунай.
"Частина запорожців дуже невелика пішла на співробітництво з московською владою. А так запорожці пішли за Дунай у 75-му році, коли розгромили Січ. У 76-му — Аршеневський отримує землю і сюди переселяє колишніх слобідських козаків з Харківщини, вони вільні — це фіксує перепис. Чому він не хоче купувати кріпосних в Росії? Йому краще запросити вільних, поселити, а потім їх теж перетворять на кріпаків. Тоді тут вже з'являються не хутори, а село, де поміщик будує церкву", — припускає краєзнавець.
"Це вже колоніальне заселення наших земель, після вольності та запорожців наступають колоніальні часи".
Які дати пропонують натомість
Перша дата, яку місцеві краєзнавці пропонують взяти за основу — 1768 рік. За словами Володимира Качура, про заселення території у цей час нинішньої Дружківки у своїх працях писав зокрема єпископ Макаревський.
"Єпископ Макаревський говорить, що на землі Донеччини, Луганщини першими прийшли запорожці, коли тут панувала ще орда — вони були кочівники і в них постійних місць проживання не було. Серед землеробів слов'янського населення, першими тут поселилося запорізьке козацтво. Він говорить зокрема і про Дружківку, що це старожитнє запорізьке поселення, відоме ще з кінця 17 століття", — зазначає краєзнавець.
Також він зауважив, що пізніше в архівних документах підтверджується — коли роздавали землі, то поміщики зберігали назви тих хуторів, які були до них. До того ж у переліку прізвищ першопоселенців, який зберігся від перепису 1782 року є запорожці, наприклад, на прізвище Кошовий.
"Є праці єпископа Макаревського, але це не архівний документ, хоча на нього посилаються відомі історики. Натомість архівним документом є карта 1768 року, але вона в Москві. У нас є копія, але не завірена відповідним органам і зробити це зараз неможливо", — розповідає Володимир Качур.
1768 рік — це рік нападу татарської орди під час російсько-турецької війни, в якій брали участь запорожці, додає він. Одна з битв проходила на території нинішньої Дружківки.
"Запорожці спільно зі слобожанцями розбили якийсь татарський загін. Ще за радянських часів на честь тієї події хотіли в Дружківці поставити пам'ятник козакам, про що є відповідні записи, але зі зміною керівництва країни цю ідею так і не втілили", — пояснив краєзнавець.
Ще одна дата, яку осередок краєзнавців Дружківки запропонував робочій групі на розгляд — 1711 рік, посилаючись на археологічні знахідки поблизу міста.
"Колишні учні знайшли дві кулі. Виявилося, що це кулі з козацьких пістолів початку XVIII століття, знайдені на околицях Дружківки, а також монети першої половини XVIII століття. Як на мене, Макаревський і плюс ця знахідка свідчить на користь 1711 року", — обґрунтовує таку пропозицію Качур.
За легендою, Дружківку заснував козак Дружко. Як припускає Володимир Качур, її авторство може належати місцевому краєзнавцю, учителю з Олексієво-Дружківки.
"Цей міф про Дружка — це хороший міф. Поширити його міг Янко Микола Тимофійович, почесний краєзнавець. Коли у 90-ті роки почалося послаблення, він випустив невеличку збірку рідного краю. Він був українським патріотом, навчав Олексу Тихого, говорив лише українською, саме з його легкої руки ця легенда могла отримати поширення", — припускає чоловік.
За словами Володимира Качура, він працював з багатьма архівами: російськими та українськими й підтвердження тому, що в реальності існував такий козак, на прізвище Дружко — не знайшов.
"Єпископ Феодосій Макаревський Катеринославський гарно описує історію Дружківки. Але він нічого не говорить про Дружка. Уперше його ім'я згадується наприкінці вісімнадцятого століття, коли землю вже після запорожців роздали російським офіцерам і дворянам та зробили описи цих поселень. Це 1782 рік і там вже сказано Дружківка — полковника Аршеневського. А на карті 1768 року територія Дружківки показана заселеною з правого боку річки Кривий Торець, де вже є хутір Єрушкова на території Олексієво-Дружківки звідки і починається історія міста", — розмірковує Качур.
На його думку, писар міг припуститися помилки у прізвищі Єрушко за назвою хутора Єрушкова, який згадується на карті й змінити його на Дружко.
Як повідомив Суспільному Донбас заступник голови робочої групи з дерусифікації Дружківки Павло Островський, запит щодо зміни дати заснування міста на ім'я начальника Дружківської міської військової адміністрації є, наразі його опрацьовує робоча група.
"Це не швидкий процес, але рух є. Ми звернулися до архівних установ, їм треба пошукати відповідні документи щодо підтвердження чи спростування тих аргументів, які наводяться у запиті для зміни дати заснування Дружківки. Чи дасть це якийсь результат — поки не знаємо. Якщо документів не буде, будемо радитися ще з істориками, вивчати практику інших міст. Уразі позитивного рішення процедура наступна: готується проєкт розпорядження на основі висновків робочої групи й розпорядженням очільника МВА вносяться відповідні зміни, замість рішення міської ради, як би це було б раніше", — пояснив Островський.
Вести відлік заснування населених пунктів з імперських часів є історично неправильним, а сьогодні — особливо шкідливим, переконаний краєзнавець. І це стосується не тільки Дружківки, а більшості міст Донеччини.
"От побудували залізну дорогу й почалося життя — та тут і до залізної дороги воно було. До поміщика Номікосова в Костянтинівці жили вольні запорожці. Їх було небагато, але вони були, це вони першопроходці. А у селі Золотий Колодязь, який так начебто назвав Петро I, цей історичний персонаж взагалі ніколи не був. Краматорськ сусідній починає також свій відлік від заснування станції, але ж там ще до того були хутори слобідського козацтва. Ті ж списки першопоселенців показують, що тут переважало українське селянство", — наголошує краєзнавець.
Сьогодні така прихильність до міфів з визначними російськими діячами шкодить, переконаний він. І приклад Дружківки — лише один з кроків деколонізації, яка, на його думку, полягає не лише у зміні назв, а й в історичній справедливості щодо першопоселень на Донеччині.
Комментарии