Віталій Пилипенко у 2014 році приїхав із-за кордону аби стати на захист Батьківщини. Тоді у його 40 років до лав ЗСУ чоловіка не взяли, у військкоматі поставили в чергу, але чекати повістку він не став — пішов служити добровольцем. Як опинився в найгарячішій точці на Донеччині — Донецькому аеропорті, де отримав поранення та як у 2022-му повернувся у стрій, аби зупинити вже повномасштабне вторгнення Росії та загинув, захищаючи країну — до Дня вшанування пам'яті захисників Донецького аеропорту Суспільне Донбас поговорило із його дружиною, бойовою подругою та волонтеркою Ярославою Троцевською.
Оборона ДАПу тривала на два дні довше
Розвідник 81-ї окремої аеромобільної бригади Віталій Пилипенко з Дружківки Донецької області був серед тих, хто останнім залишив Донецький аеропорт, розповідає його дружина Ярослава. І це було вже після 20 січня.
"Вони (Віталій з побратимами — ред.) виводили останніх людей з ДАПу. Саме тому мене обурює, що кіборгам оборону рахують у 242 дні, хоча вони там перебували на два дні довше. Група "Адама" — Максима Ридзанича ще два дні була там без зв'язку та їжі, у мороз, на території летовища, коли вже підірвали ДАП. Розвідка 81-ї під керівництвом "Окуня" виводила групу "Адама" з "пожарки", в цій групі був і Віталік", — розповідає про події тих днів Ярослава Троцевська.
Донецький аеропорт став першим бойовим досвідом для Віталія, згадує жінка. На летовищі він опинився одразу після військових навчань.
"Як казав Віталік, кіборги були там — у середині термінала, відбивали ворожі атаки з Донецького аеропорту, а вони — розвідники були очима кіборгів", — розповідає Ярослава.
Поранення, кохання та політичний досвід
Перше поранення чоловік отримав після виходу з аеропорту під Опитним. Як зазначає Ярослава, куля поцілила йому в обличчя, пошкодила щелепу, пройшла через плече й вийшла у лопатці.
"Напрямок Опитне, Водяне — була така позиція "Домік рибака", там вони зіштовхнулися з кацапами, які займали позиції з боку ДАПу. У них зав'язався бій, у якому бойового товариша Віталіка вбили — це був Адам, з яким вони виходили з Донецького аеропорту. Тією ж кулеметною чергою поранили й самого Віталіка", — ділиться дружина українського воїна.
Лікування та реабілітацію він проходив у львівському шпиталі. Друге поранення було серйознішим, додає вона. Це сталося вже в Авдіївці.
Ярослава волонтерила у 81-й бригаді з початку її заснування, там вона й познайомилася з Віталієм Пилипенко. Згадує, саме під час його другого поранення він став проявляти знаки уваги.
"Тоді він лежав у Дніпрі, в лікарні ім. Мечникова. Саме з того часу він почав залицятися. Ми знали одне одного і раніше. Я допомагаю бригаді із забезпеченням. За фахом — художниця, було, що й свої роботи продавала у Лондоні, щоб зібрати грошей. У бригаді мене всі називають Ясею, я завжди з хлопцями, навіть в окопах, де мене і контузило. Пам'ятаю, тоді снаряд ліг у кількох метрів від нас з Віталієм", — згадує волонтерка.
"Віталік мені був не тільки чоловіком, а й другом, якого в мене ніколи не було і вже напевно не буде. Ми з ним думали однаково і дивилися в одному напрямку, працювали на перемогу".
Після реабілітації чоловік знову повернувся на фронт. Однак у 2019-му був комісований за станом здоров’я. У 2020-му — жителі Дружківки, де подружжя оселилося, його обрали депутатом.
Повний кавалер ордена "За мужність"
Віталій родом зі Львівщини, коли у 2014 році почалася війна, він жив в Ізраїлі, але повернувся, щоб стати на захист України. Дізнався про загибель двоюрідного брата під Торецьком і ствердився у своєму бажанні йти до війська, розповідає його дружина Ярослава.
"Він би все одно пішов, але то вже була остання крапля. Такою був людиною, він щиро хотів допомогти й наполегливо йшов до поставленої мети. Він був у складі УНА-УНСО, згодом майже повним складом вони увійшли до 81-ї бригади в роту розвідки", — розповідає волонтерка.
24 лютого 2022 року Віталій Пилипенко знову був за кордоном, цього разу в Польщі, того ж дня він вирішив повертатися на Донеччину. Як згадує дружина, він переймався, що швидко не вдається пройти кордон через черги, лише 27 лютого він приєднався до своєї бригади.
"Він не міг вчинити інакше, він так поспішав додому, що їхав без зупину і в комендантську годину був затриманий в Дніпрі. Коли приїхав, одразу приєднався до нас, знову став розвідником 81-ї бригади. Ми знали, що рано чи пізно, це станеться і Путін піде далі в глиб України. Єдине, що ми остерігалися — швидкого оточення Донбасу", — зазначає жінка.
Історія 81-ї окремої аеромобільної бригади почалася у листопаді 2014 року з боїв за Донецький аеропорт. Нині її воїни, як і десять років тому, виконують бойові задачі на сході.
"Пам'ятаю, як поблизу Ізюма хлопці двома чи чотирма БТРами намагалися зупинити наступ кацапів. Вони хитрували, ганяли техніку вздовж лінії боєзіткнення, намагалися створити картинку, наче в них є військова перевага. І тоді їм дійсно вдалося зупинити їх силами у пів роти — це така відвага", — наголошує Яся.
Але настрій зараз дуже понурий. Знаєте, якось суспільство стало інертним. Сьогодні виставила збір на черговий запит бригади і що — п'ять лайків, два плюси, хіба ми так переможемо? Я поклала під ноги цій війні все: чоловік загинув, син десятий рік служить — і тут така "підтримка" людей", — розчаровано ділиться волонтерка.
Віталій Пилипенко загинув у травні 2022 року. Він посмертно нагороджений орденами “За мужність” ІІІ, ІІ та І ступенів. Наразі нардепи ініціювали на представлення розвідника до найвищої державної нагороди “Герой України”. Одна з вулиць Дружківки нині носить ім'я українського захисника.
Комментарии