Письмо было получено на редакционную почту. Публикуем без изменений.

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

  Міська влада офіційно не визнала Анатолія Водолазського, Народного Героя України, почесним громадянином міста!

Для тих, хто не розуміє значність подвигу нашого героя, треба нагадати, що під час окупації путінськими ордами Дружківки, коли інші «герої» накивали п’ятами хто куди зміг, Анатолій Водолазський залишився у місті і показав яскравий приклад справжнього мужнього патріотизму та справжнього українського духу: він в розпал окупації та кровавого терору розгорнув державний прапор України біля пам’ятника Леніну в самому центрі Дружківки та декілька годин стримував опір озброєних до зубів орків. Самотужки! Одноособово! Він не злякався, не скорився, не зрадив, не втік, не сховався, і це саме йому вдячний народ скандує «героям слава!». Змінюються часи, змінюється держава Україна та на зміну старим героям приходять нові, більш заслужені. Стара «стіна пошани» біля міськвиконкому зруйнована цілком правильно. Кому зараз потрібні та взагалі цікаві колишні почесні громадяни Дружківки мери, керівники заводів, будівники, передовики праці, герої радянського союзу, герої соціалістичної праці та інші совкові «динозаври»? Зараз час інших героїв. Таких, що нарешті підіймуть народ з колін та поведуть за собою у світле європейське майбутнє.

 По-перше, вся міська влада, всі депутати та інші посадовці, хто був у Дружківці в ті часи, коли простого тоді громадянина України Анатолія Водолазського катували в підвалі так званого НКВД ДНР за його громадянську позицію – всі вони повинні стати на коліна перед Народним Героєм України та саме на колінах, просячи вибачення, вручити грамоту та інші знаки почесного громадянина Дружківки. Тільки так! Інакше, стоячи врівень с цим велетнем українського духу і вручаючи грамоту, міська влада напевно буде відчувати себе рівною, а сам акт нагородження запише собі в кошик добрих дій. Ні, не обдурите! Тільки на колінах і тільки публічно благаючи вибачення!

 По-друге, раніше була чудова практика шанування героїв, встановлюючи на Батьківщині бронзовий бюст при житті героя. Чому нашої владі не зробити краще совєтов? Треба за кошти міської влади поставити на тому місті, де Анатолій Водолазський здійснив свій подвиг, не бюст, а пам’ятник як мінімум у повний зріст та обов’язково з прапором України! А що, вважали, що дадуть папір, значок, льготи по комунальці і все? Ні, шановні, будь ласка бути послідовними!

І по-третє, Анатолій Водолазський зараз не один герой, якого треба вшанувати. Якщо міська влада нарешті прокинулась та почала визначати і вшановувати героїв України, треба звання «почесний громадянин Дружківки» дати й іншим достойним людям. Наприклад, наступною почесною громадянкою міста Дружківка по повному праву змогла би бути пані Ірина Кірікова. Почнемо збір підписів під цією важливою для Дружківки справою!      

Богдан Стецюк