«Роки невтомної праці загартували мене і тепер я незламний перед обличчям страху та тривоги», - каже Вадим Лелюх, начальник рятувального відділення 45 державної пожежно-рятувальної частини. Чоловік народився та виріс в місті Дружківка Краматорського району. В лавах ДСНС працює вже 24 роки та має нагороду - нагрудний знак «Знак пошани».

Вадим обрав свою професію після строкової служби, бо розумів, що його покликання – це порятунок людей. Свій професійний шлях розпочав з посади пожежного, а з часом став начальником рятувального відділення.

Як і для більшості мешканців України, ранок 24 лютого 2022 року в рятувальника розпочався несподівано. «О 5 годині ранку я прокинувся від вибухів та одразу зрозумів, що розпочалась війна. За сигналом «Збір-аварія» я прибув до частини, де залишився на добове чергування», - пригадує Вадим.

З початку повномасштабного вторгнення Вадим неодноразово залучався до ліквідації наслідків ворожих обстрілів. «Мені запам’ятався випадок, коли в липні 2022 року нам надійшла інформація про те, що в місті Часів Яр ворожий снаряд поцілив у будівлю гуртожитку. Прибувши на місце події ми побачили частково зруйновану будівлю, під завалами якої перебували люди, які потребували допомоги. Навкруги лунали вибухи, обстановка була напруженою. Тоді особовим складом мого рятувального відділення було вилучено з-під завалів тіла 5 осіб», - розповів Вадим.

«Пам'ятаю коли у місті Бахмут внаслідок обстрілу запалювальними боєприпасами одночасно загорілося багато будинків. Я разом з колегами допомагав людям, ми робили все, що було в наших силах. А під час ліквідації пожеж обстріли не припинялися...», - пригадав начальник рятувального відділення.

Рятувальник впевнений, що справа його життя – це порятунок людей, а найскладніше для нього в професії – це бачити як гинуть люди, особливо діти. «1 вересня 2022 року відбувся масований обстріл міста Дружківка. В той день ми залучалися до порятунку людей з будівель навчальних закладів, які були зруйновані в результаті ворожих обстрілів. Пам’ятаю, що тоді одна людина загинула. Також в той день проводили рятувальні роботи у «Палаці спорту». Під час таких викликів завжди емоційно важко, адже страждають невинні мирні люди», - розповів Вадим Лелюх.

Майже кожного дня Вадим ризикує власним життям задля порятунку інших людей. Для нього це не просто робота, а справжнє покликання, яке надає сенсу його життю: "Кожен день, коли я допоміг хоча б одній людині, є днем, прожитим не марно. Ми всі відповідальні один за одного і якщо вдалося врятувати чиєсь життя - це найвища нагорода, яку я можу отримати."

«Пам’ятаю навесні 2023 року ворожий снаряд влучив в адміністративну будівлю. Ми одразу вирушили на місце ворожого удару, де за попередньою інформацією під завалами знаходилися люди. В ході проведення аварійно-рятувальних робіт з-під завалів вилучили тіла двох загиблих, а також нам вдалося врятувати чоловіка, якого придавило трьома бетонними плитами. Хоч він і отримав серйозні травми, проте залишився живим, ми витягнули його та передали працівникам швидкої допомоги», - пригадав командир відділення.

Родина Вадима наразі перебуває за кордоном, але щодня телефонують та підтримують свого героя. У вільний від роботи час рятувальник полюбляє готувати смачні страви.

«Мрію, щоб скоріше закінчилася війна та моя родина повернулася додому», - Вадим Лелюх.