28 червня 2025 року виповнилось 29 років від затвердження Конституції України. Цього року вкотре відзначатимемо державне свято в умовах збройної агресії рф проти України.

Попри жахи війни життя на Донеччині триває: діти продовжують здобувати освіту, жителі області мають доступ до медичних та соціальних послуг, створюються умови для розвитку творчих здібностей тощо.

З нагоди Дня Конституції України облдержадміністрацією започатковано обласну акцію «Конституція України крізь призму війни». Історії жителів Донеччини вкотре доводять, що навіть в умовах воєнного стану, для української держави є важливою відданість конституційним принципам – утвердження прав і свобод людини, відповідність загальнолюдським та європейським цінностям, які в сучасних умовах мужньо відстоює український народ, захищаючи свободу, територіальну цілісність, незалежність та суверенітет України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Наталя Карачор - директор Територіального центру соціального захисту населення у Дружківській міській територіальній громаді та колишня вчителька історії, яка не зрадила своїх патріотичних поглядів навіть після нелюдських знущань і ув’язнення.

Наталя Карачор жила у Шахтарську, який вже 11 років перебуває в окупації, викладала школярам історію України, коли почалась російсько-українська війна. Після вторгнення росіян пані Наталя не приховувала своїх поглядів та відкрито засуджувала псевдореферендуми.

У 2015 році вона переїхала до Краматорська та працювала в управлінні освіти – займалася патріотичним вихованням, а решту часу – волонтерила. У 2018 році пані Наталя мусила повернутися до м. Шахтарськ – захворів її колишній чоловік, який жив на окупованій території. У квітні 2018 року Наталю Іванівну викрали окупанти, звинувативши у «шпигунстві». Після допиту її відправили до катівні «Ізоляція» в м. Донецьк, де утримували понад місяць. Її били, катували, імітували розстріл.

Попри нелюдські знущання вона відмовилась визнавати Донеччину російською. Тоді окупанти влаштували судилище. Вирок – 12 років ув’язнення. Наталя Карачор провела у в’язниці окупантів, розташованій у Сніжному Донецької області, 1 рік 8 місяців і 26 днів. 29 грудня 2019 року вона повернулася на підконтрольну Україні територію в рамках обміну.

Наразі Наталя Карачор працює директором Територіального центру соціального захисту населення у Дружківській міській територіальній громаді та допомагає одиноким маломобільним особам похилого віку пережити військову агресію проти України. Активно бере участь в евакуації підопічних до більш безпечних регіонів країни.

За роботу Територіального центру Дружківська міська територіальна громада на форумі соціальних працівників «Драйвери турботи в громадах», який проходив з у травні 2025 року в Києві, була визначена як «Громада героїчного служіння: соціальна опора в часи випробувань».

Донеччина пишається своїми соцпрацівниками! Віримо, що незабаром ми продовжимо розвивати мережу соціальних закладів та підтримувати тих, хто ними опікується.