Ракетою С-300 поцілили в дитячий садок, пошкоджені й десятки житлових будинків, того дня виїхали близько сотні людей, каже Максим Воробйов.

"Все було: вода була, світло було, газ був. Шість років тому з мешканцями замінили тут водогін. Був проєкт — Норвезький союз надав нам допомогу матеріалами: пластикові труби, надали грошову допомогу і ми повністю замінили на цій вулиці водогін", — каже Максим Воробйов.

Тетяна — одна з п'ятьох людей, що вони залишаються у Миколайпіллі. Виїжджати не планує, бо, каже, — нікуди.

"Грошей немає, як чоловік помер — три роки, я ж тут сама. Роботи ж нема, а за що їхати і куди? Поїдеш — і назад приїдеш. Дрони літають, сьогодні двічі вже лупнуло тут десь. Вночі страшно", — каже Тетяна.

В селі немає магазинів. За словами жінки, має овочі з городу, фрукти. Крупи залишаються з гуманітарної допомоги. Вже кілька місяців немає електроенергії, тож не працюють свердловини. Питної води — не вистачає.

"Води нам дайте. Хлібчика нам привезіть. Ні світла, ні води — нічого немає. Бензин на генератор потрібен, тому що сьогодні останні гроші віддала на 5 літрів бензину — і все", — говорить жінка.

"Огірки, помідори вже підуть зараз. Кабачки, картопля, цибуля, часник — все своє. Гуманітарку давали. Я не пенсіонер, не інвалід. Раз на пів року мені давали. Вермішелі зварю — нормально, нічого, протягнемо".

На подвір'ї у Тетяни живуть дев'ять собак. Ще годує більш як 20 сусідських. Люди виїжджали й просили піклуватися про їхніх тварин.

За словами Максима Воробйова, засіяні поля — ячмінь та пшениця. Врожай ще не зібрано.

"Господарства виїхали, але вони перебувають неподалік Дружківки, більша частина", — каже Максим Воробйов.

"Тут десь до 200 гектар. Працювали та не думали, що буде щось страшне. Сіяли, обробляли, весна прийшла — всі вносили добрива, обробляли гербіцидами, планували всі жити далі, працювати, але так вийшло, що життя стало неможливим, і довелося людям їхати", — каже Воробйов.

За його словами, попри небезпеку, фермери планують збирати тут врожай найближчими тижнями.