Доброго дня, поважна редакція газети "Дружковка на ладонях". Наближається той час, коли в Україні й деяких країнах світу будуть вшановувати пам'ять жертв Голодомору. Хочу долучитися до цих заходів за допомогою своїх ронделів, присвячених тим подіям. Подивиться, будь ласка, на ці ронделі і, якщо буде така можливість, надрукуйте їх у вашій газеті. Про себе: Член Асоціації поетів-ронделістів України, Член Міжрегіональної Спілки письменників. Член міського літоб'єднання "Дзеркало". Автор трьох власних збірок віршів. Лауреат і призер багатьох літературних фестивалів. З повагою, Михайло Мілян
І де б не був, це пам'ятаю.
І де б не був - те пам'ятаю:
Від голоду загинула рідня.
Вмирала ледве не щодня
Й не бачила у горя краю.
Зі спогадів вінок сплітаю -
Перед очима чорне рученя.
І де б не був - те пам'ятаю:
Від голоду загинула рідня.
Себе вже навіть не питаю –
Родина вся перевелась до пня.
Без смерті не проходило і дня.
Живі стогнали: «Господи, благаю».
І де б не був - те пам'ятаю.
***
І ви ще кажете, що це не гріх:
Забрати все до зернятка із рота?
Виконувала план отак босота -
Розпотрошила України цвіт.
Ніхто селян від горя не вберіг.
Чекали, що загине вся спільнота.
І ви ще кажете, що це не гріх:
Забрати все до зернятка із рота?
Не залишали вільними доріг.
Закрили наглухо усі ворота -
До міст, де їжа ще була й робота.
Живим лишився той, хто якось зміг.
І ви ще кажете, що це не гріх…
***
«Віддай і те, що приховав для себе.
Нам план виконувати треба.
В країні вкрай у цім потреба.
По - людськи ми звертаємось до тебе.
Навіщо нам твоїх ламати ребер,
А родичам – молебень серед неба-
Віддай і те, що приховав для себе.
Нам план виконувати треба».
А діти що? У них нема потреби?
Їм що звертатися до неба?
Я ж навесні засіюсь ледве.
«В нас план. Його виконувати треба.
Віддай і те, що приховав для себе».
***
Який той борщ був запашний!
З нічого нам зварила мати
Й поставила посеред хати.
Поїсти ще не встигли. Змій
З гвинтівкою, як смерть, сумний
Почав у домі щось шукати.
Який той борщ був запашний.
З нічого нам зварила мати.
Усе перевернув й пустий
Пішов у двір. Та й що казати?
До нього встигли все забрати.
Лишився тато наш живий.
Який той борщ був запашний…
***
І крихітки я викинуть не в змозі -
Перед очима постають голодні
Та дивляться на мене, як з безодні.
Це їм вдалося вижити в облозі.
Шукати їжу хоч яку в залозі,
Жах пережити голод - ви не згодні?
І крихітки я викинуть не в змозі -
Перед очима постають голодні.
Про них читаю у віршах і прозі,
Що відбувалося напередодні.
Про їх бажання жити надприродні.
Їм роблять пам'ятники з бронзи.
І крихітки я викинуть не в змозі.
Комментарии