“Люди на мене покладаються, і я не можу їх підвести. Тому намагаюся не думати про страх і роблю все, щоб допомогти тим, хто цього потребує. Коли вони бачать, що ми поруч і діємо, їм стає спокійніше, а я зосереджуюсь на порятунку, залишаючи власні побоювання для себе”, — каже Владислав Редько, пожежний-рятувальник 45-ї державної пожежно-рятувальної частини 12-го державного пожежно-рятувального загону (м. Дружківка).
Родом із міста Краматорськ. У лавах ДСНС — з 2021 року. Нагороджений орденом “За мужність” III ступеня та відзнакою Президента України “За оборону України”.
До служби в ДСНС Владислав працював на звичайній цивільній посаді, мав стабільну, але «сидячу» роботу. Усвідомивши, що хоче бути корисним громаді та робити справу, яка має реальне значення, наприкінці 2021 року він прийняв рішення приєднатися до лав рятувальників. “Я зрозумів, що спокійна професія — не для мене. Хотілося більшої відповідальності та реальної користі для людей. Я вирішив ризикнути й спробувати себе у службі, де важливі рішучість і командна робота. Цей вибір був непростим, але правильним. Служба загартувала мене, дала чітке розуміння мого місця та мети. А отримана відзнака стала підтвердженням того, що я рухаюся правильним шляхом і не дарма зробив цей вибір”, — ділиться рятувальник.
Після проходження початкової підготовки він розпочав роботу в 45-й ДПРЧ у м. Дружківка, і справжня служба зустріла його реальним випробуванням — повномасштабною війною. Попри небезпеку та складні умови перших виїздів, він не зрікся свого вибору й залишився на посаді. “Найперша масштабна подія, яка закарбувалася в моїй пам’яті, сталася в липні 2022 року. Тоді ворог обстріляв місто Часів Яр, внаслідок удару було майже повністю зруйновано п’ятиповерхівку. До аварійно-рятувальних робіт я долучився на третій день — вони тривали безперервно, умови були важкими, але часу зупинятися не було.
Ми розбирали зруйновані конструкції вручну й за допомогою техніки, працювали обережно, щоб не нашкодити тим, хто ще подавав ознаки життя. За час робіт нам вдалося дістати двох живих людей. На жаль, також були виявлені тіла загиблих, а вже пізно ввечері ми дістали з-під завалів тіло дитини. Загалом тоді загинуло 48 осіб, серед них одна дитина, вдалося врятувати 9 людей... Це був мій перший виїзд на таку подію, і саме тоді я по-справжньому зрозумів, що таке служба. Було морально важко, але я чітко усвідомлював: окрім нас, цю роботу ніхто не зробить”, — пригадує Владислав.
Останнім часом ситуація в Донецькій області значно ускладнилася через постійні ворожі обстріли та прицільні удари по цивільній інфраструктурі. “У грудні цього року в Краматорську ворог поцілив по дев’ятиповерхівці. Вогонь охопив квартири з другого по дев’ятий поверх. Прибувши на місце події, ми розпочали ліквідацію пожежі та за допомогою автодрабини почали евакуацію мешканців. Завдання полягало не тільки в тому, щоб спустити людей, а й морально підтримати їх: багато хто боявся висоти, тож доводилося вмовляти й заспокоювати кожного, щоб вони безпечно покинули задымлені квартири. Це був складний виклик, але ми змогли врятувати всіх, хто перебував у небезпеці”, — розповідає рятувальник.
На початку 2024 року на озброєнні підрозділу з’явилася роботизована техніка — тактичний робот Magirus Wolf C1, призначений для роботи в умовах підвищеної небезпеки. Владислав одразу виявив бажання опанувати керування ним, усвідомлюючи, що це дозволяє виконувати завдання там, де існує пряма загроза для особового складу: під час обстрілів, за ризику детонації чи обвалу конструкцій. “В липні 2025 року ворог завдав удару по місту Дружківка, у результаті чого виникла масштабна пожежа в приватному секторі. Я був залучений до ліквідації загоряння і за допомогою роботизованої техніки працював над найбільш масштабними осередками. Тоді ми приборкали вогонь на загальній площі 2550 кв. м. Того дня мої колеги на броньованому автомобілі евакуювали із зони ураження 10 осіб, серед них 5 дітей. Робот дав змогу ефективно та безпечно впоратися з вогнем, мінімізувавши ризики для нас”, — розповідає пожежний-рятувальник.
За час служби Владислав неодноразово брав участь у ліквідації надзвичайних ситуацій під обстрілами. Зокрема, він допоміг евакуювати пораненого колегу з небезпечної зони. “Під час чергового обстрілу у серпні 2025 року в місті Слов'янськ виникла масштабна пожежа. Я працював на ліквідації вогню, а мої колеги проводили евакуацію місцевих мешканців. Раптом пролунав вибух, по рації я почув, що у нас поранено рятувальника. Я одразу побіг туди, ми перенесли його до броньованого автомобіля та відвезли до лікарні. Після цього ми повернулися, щоб продовжити евакуацію. Нам вдалося вивезти з небезпечної зони шість людей, серед яких був 4-річний хлопчик та поранений чоловік”, — розповідає Владислав Редько.
У вільний від служби час Владислав допомагає волонтерам у Краматорську: підтримує людей після обстрілів, доставляє маломобільних пацієнтів до лікарень та надає іншу необхідну допомогу землякам.
Коли Владислав вирішив стати рятувальником, його батьки спочатку були проти через великі ризики. Проте згодом вони змінили своє ставлення і тепер щиро підтримують його вибір. Кохана Владислава пишається ним і його мужністю.
“Мрію, щоб ця війна нарешті закінчилася. Хочеться мати свій дім, спокійно жити зі своєю коханою та подорожувати світом”, — Владислав Редько.
Комментарии